Цікаво

Таємниця жінки-царевбивці похована під дивним гранітним нагробком, зовні ніби кілька разів перетягнутий мотузкою, і з табличкою без жодної літери.

Монографією “Кримськотатарське військо у Берестецькій битві (додатково про так звану “зраду хана”)”, автор якої Дмитро Чобіт, днями поповнилась бібліотека Національного заповідника “Хортиця”. Ці унікальні дослідження науковця привідкрили таємницю щодо трагічної депортації кримських татар у травні 1944 року.

Сім маяків… Колись тут, на курганах над заплавою, стояли кам’яні баби – козацькі маяки, наділені магічною силою…

Запорізькі краєзнавці припускають, що кам’яними важками, віднайденими ними в околицях колишньої козацької Карайдубини, людолови зважували їжу для ясиру, що гнали на продаж до Кафи.

Перший пароплав на Дніпрі побудували у Мошнах в 1823 році.

«Слобода Конскіе Раздоры, при р. Конкъ многолюдная и с населением зажиточнымъ. …Ръка Конка беретъ свое начало въ 5-ти или 6-ти верстахъ выше Конскихъ раздоръ; при слободъ Конка раздралась, разделилась, течетъ двумя отдъльными рукавами, а ниже слободы опять сливается въ одно теченіе.».

Про хортицький дуб, який присвячений кінорежисеру, сценаристу, педагогу та артисту Володимиру Терентійовичу Денисенкові розповів Сергій Василенко на сторінці Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців у Facebook:

«Дніпровською Атлантидою» називають сьогодні дайвери залишки менонітського села Айнлаге-Кiчкас, заховані у нетрях Запорізького водосховища. Ми, звичайні українці, пам’ятаємо лише один правобережний Кiчкас, меноніти ж нараховують аж три своїх Айнлаге. Перший з них припинив існування внаслідок найзнаменитішої повені на Дніпрі – «Великої Води» 1845 року.

Сьогодні, 2 лютого, у День бабака – запорізький бабак із зоокуточку Запорізької дитячої залізниці все ще спить і прогнозувати погоду не буде.