Про хортицький дуб, який присвячений кінорежисеру, сценаристу, педагогу та артисту Володимиру Терентійовичу Денисенкові розповів Сергій Василенко на сторінці Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців у Facebook:
Наразі, багатьом з нас відомий Дуб з бетонним стовбуром, який вже протягом 13 років своїм бажанням жити надихає інших.
Але мало хто знає про інший дуб, який також знаходиться на острові Хортиця, та під яким у 70-х роках минулого століття проводилися творчі процеси для зйомки фільму «Повість про жінку», режисером якого був Володимир Терентійович Денисенко.
Сюжет стрічки «Повість про жінку» описує історію про особисте життя Наталки Нечай, оператора потужного прокатного стану, яке не склалося: з чоловіком, давно розійшлася, у дорослих дітей проблеми. Вона не знає як допомогти синові, який розлучився з дружиною, що порадити дочці, у якої скоро іспити, але вона надумала виходити заміж. А тут ще й сама Наталка, схоже, закохалася в приїжджого археолога Федора. . .
Цією історією поділився перший директор заповідника «Хортиця» Арнольд Леонідович Сокульський: «На острові Хортиці за розпорядженням М.П.Киценка (заступника голови Запорізького облвиконкому) була зведена декорація до фільму. Місце було обране на східному схилі, де ріс дуб кучерявий і зелений. Під тим дубом В.Т.Денисенко проводив всі свої масовки (наради, розмови, зустрічі, обіди тощо).
За плечима В.Т.Денисенка були знаменні фільми. У стрічці «Повість про жінку» Наталя Наум й Іван Миколайчук зіграли шалено та обоє цікаво» – згадує Арнольд Леонідович.
Одного дня, Володимир Терентійович повернувся до першого директора заповідника «Хортиця» з проханням назвати цей дубок в його пам’ять: «Хочу Вас попросити, якщо на те буде можливість, назвіть цей дубок в пам’ять «діда» Володі!».
– А діду тоді ще і 50-ти не було. Ми переглянулися, і нічого не сказали. У нас на правобережжі був 700-літній дуб – «Запорозький», та й на Хортиці було чимало дубів – культових українських дерев».
І ось 40 років по тому, пам’ятаючи цю розмову, перший директор виявив, що дуб має велике дупло, та, дізнавшись, що на Хортиці вже проводились роботи по бетонуванню стовбура іншого дубу звернувся до теперішнього керівництва заповідника.
Протягом 2017 року тривали спільні роботи по вичищенню дупла. Та впорядкування території.
Зараз ви зможете впізнати цей дуб за табличкою, на якій зображений портрет з короткою довідкою про кінорежисера.
Володимир Терентійович Денисенко (1930 – 1984), народний артист Української РСР (1983), український режисер, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка(1979) та Всесоюзних кінофестивалів (1979, 1982), фільми якого – «Сон» і «Совість» – стали класикою українського кіно.
Стрічки Денисенка висвітлюють гостросоціальні проблеми сучасності, правдиво відтворюють історичні події та звеличують людину.
Творчий характер Володимира Денисенка вирізняється безкомпромісністю: за кожний свій фільм він був змушений боротися із цензурою Держкіно. Ще на початку кар’єри Денисенко просидів п’ять років у в’язниці за статтею «буржуазний націоналізм».
Володимир Денисенко був людиною необмежених концептуальних знань. Його помітив сам Олександр Довженко і зробив своїм учнем.
Він прожив лише 54, з них рівно половину – 27 років – творив своє кіно і пішов із життя, переслідуваний та зацькований владою, але так і не переможений.
