Дихає степ правічними пахощами, котить свої хвилі Дніпро-Славута і навівають спогади про минуле. Ось тут міцно трималися землі скелі Крарійської переправи, де в сиву давнину стояла прикордонна залога богатирів Русі. Тут бували київські князі, кіннота Батия.
Саме в цьому місці (на нинішній Бородінській вулиці), ідучи на битву при Калці, у 1223 році зупинялася майже ціла рота богатирів під орудою Олекси Поповича. Тоді на скіфський курган виїхав богатир Ілля, який мав соколиний зір, окинув поглядом переправу. Коли він зійшов униз, то отримав нове прізвисько – козак Муромець.
У часи, коли модним видом спорту у чоловіків було полювання на ворогів, запорозькі козаки Крарійській переправі дали нове ім’я – Вовче гирло, а скелі, на якій прощалися з коханими, вигадали назву – Кохання (Зойків і зітхань). Пізніше Боплан, Бєльський описували легендарну скелю.
Іван Айвазовський, Ілля Рєпін, Валентин Сєров, генерал Олександр Засядько, Микола Лисенко, Тадей Рильський, Василь Тарновський – скільки зіркових особистостей долали Кічкаську переправу на дерев’яному поромі милувалися краєвидами Дніпра!
Недалеко від переправи був санаторій «Олександробаден» із цілющими водами (район сучасного порту). Він приймав відвідувачів, які приїздили із Німеччини, Англії на лікування.
“Восьмим дивом світу” світова преса охрестила найбільший у Європі, єдиний у царській Росії великий арочний міст. Серед будівельників мосту був Лавр Проскуряков – учитель академіка Євгена Патона. Його споруду із заліза за проектом інженера Ф. Лата почали 1900 року. Наприкінці червня 1902 р. зібрали та випробували пішохідний (нижній) ярус мосту, по якому — з лівого і з правого боків мосту — були тротуари для пішоходів. По середині між тротуарами проходили основні несучі конструкції мосту. Офіційне відкриття мосту відбулося 14 квітня 1904 р., він став доступним для гужового транспорту.
22 січня 1908 р. було відкрито верхній ярус і залізничний рух по мосту. Так почалося залізничне сполучення між Донбасом і Кривим Рогом.Один із найкрасивіших мостів світу був одноарковим. Довжина мосту – 336 м, а довжина прольоту арки склала – 190 м. Відстань від верхньої точки арки до лінії опор — 20 м. Міст був консольно-балковим, двоярусним (верхній ярус – залізниця, нижній – шосейна дорога), металевим, клепаної конструкції. Ось міст після вибухів 1920-го.
Як кажуть: руйнувати – не будувати. Майже вісім років будували, а за 70 днів зруйнували.
6-го листопада 1931 р. Кічкаський міст, що потрапляв у зону затоплення у верхньому б’єфі греблі, демонтували, але кілька перемичок ще стирчить.
